Управління прибутковістю та рентабельністю підприємств хлібопекарської промисловості (на прикладі ВАТ "Галицький хлібозавод")
29

        Поняття “максимальний прибуток” пов’язане з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку. Підприємство, яке намагається максимізувати одержуваний прибуток, мусить з одного боку, визначити доцільність нарощування обсягів діяльності, з другого – розрахувати обсяг діяльності, що дозволяє одержати максимально можливий прибуток [24, с.87-90].

        При визначенні меж розширення обсягу діяльності підприємство має виходити із наступного правила: максимальний прибуток підприємство одержує при такому обсязі діяльності, коли граничні доходи дорівнюють граничним витратам. Під граничними доходами (або витратами) розуміють, відповідно, приріст доходів (або витрат) підприємства при збільшенні обсягів його діяльності на одну додаткову одиницю.

        Багатоманітність факторів, які впливають на прибуток, вимагає їх класифікації, що необхідна для визначення основних напрямків пошуку резервів його збільшення. Ці фактори класифікуються за різними ознаками. Вони бувають внутрішні і зовнішні. До зовнішніх факторів відносяться: природні умови, державна економічна та соціальна політика, інституціональні механізми, інфраструктура, структурні зміни. Вони не залежать від діяльності підприємства, але можуть здійснювати вплив на обсяг прибутку. Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. [ 31, с.52 ].

        Виробничі фактори, які характеризують наявність використання засобів і предметів праці, трудових ресурсів, в свою чергу поділяються на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через зміну: обсягу засобів праці, часу роботи обладнання, кількості предметів праці, чисельності персоналу, фонду робочого часу. До інтенсивних факторів відносяться: підвищення продуктивності обладнання і його якості, використання прогресивних видів матеріалів і вдосконалення технології її обробки, прискорення оборотності оборотних засобів, підвищення кваліфікації промислово – виробничого персоналу, зниження трудомісткості продукції, яка випускається, вдосконалення організації праці. До позавиробничих факторів відносяться: постачальницько - збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту. При здійсненні господарської діяльності підприємства, яка пов’язана з виробництвом, реалізацією продукції і отриманням прибутку ці фактори знаходься в тісній взаємозалежності і взаємозв’язку [31, с.57-58].