Як відомо, акціонери (засновники та учасники ) мають право брати участь у розподілі прибутку й отримувати його частку (дивіденди ). Товариство не зобов’язане щорічно нараховувати дивіденди. Законодавство України не передбачає обмежень щодо розміру дивідендів. У разі відсутності прибутку дивіденди по привілейованих акціях виплачуються за рахунок резервного фонду або інших фондів товариства, що створюються для таких цілей.

Дивіденди нараховуються на акції, що випущені і знаходяться в обігу, за винятком власних акцій, придбаних товариством. Товариство зобов’язане продати або анулювати власні акції не пізніше одного року з моменту їх придбання. Протягом цього часу розподіл прибутку, а також голосування та визначення кворуму на Загальних зборах акціонерів проводяться без урахування власних акцій, придбаних товариством.

ВАТ “Галицький хлібозавод” за 2004-2006рр. жодного разу не виплачувало дивіденди, так як це не дозволяє робити отримана сума чистого прибутку.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямування ж достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень таких збільшують попит на акції та підвищують їх ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв’язання завдань перспективного розвитку підприємства.

Зрозуміло, що низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. З урахуванням цих обставин акціонерне товариство мусить вибирати таку дивідендну політику, яка б відповідала конкретним умовам його діяльності.