В акті купівлі-продажу від товаровласника відчужується товар покупцеві, а здатність не можна відняти, її можна тільки втратити. А тому купівля-продаж здатності можлива тільки на визначений час, природно, з її власником  найманим робітником.

Продана здатність до праці не має на увазі якої-небудь кількості праці, а означає тільки саму себе, здатність. Тоді як капіталіст, будучи хазяїном твоєї здатності до праці, прагне витягнути з працівника як можна більшу кількість праці за обговорений робочий час. А кількість праці означає не високу якість здатності до праці, а тільки лише його масу. А щоб збільшити кількість праці, треба застосувати, включити в дію, більшу кількість спонукальної сили, що будучи власністю працівника тільки і може бути робочою силою.

Отже, в акті купівлі-продажу відчужується на обговорений час найманим робітником, і привласнюється капіталістом, робоча сила. І тому товаром є не праця, а робоча сила, що продається і купується не назовсім, а на визначений робочий час.

Таким чином, не праця, а робоча сила стає товаром, і як усякий товар здобуває усі властивості товару споживчу вартість, вартість, і ціну.

Насамперед, усякий товар виступає у властивості продукту праці. Просто так, без якого-небудь нестатку і без користі, ніхто не буде трудитися, і тому всякий продукт праці виробляється тільки тому, що він приносить якусь користь, і тому виробляється для споживання. З цієї сторони, усякий продукт праці насамперед і в першу чергу є споживчою вартістю. Тому властивість корисності продукту для задоволення людських потреб, робить його споживчою вартістю.

Звідси випливає, що споживчою вартістю можуть володіти не тільки продукти праці, але і речі, дані природою; речі, не створені працею. Як, наприклад, повітря, вода, ліс, земля, і т.д. Те, що під впливом товарно-грошових відносин вони також стають товаром, не скасовує їхньої споконвічної властивості споживчої вартості.