ієї продукції, яку виробляє підприємство, загальну та конкурентну стратегії.

Як відомо жодна виробнича система не функціонує у вакуумі, її оточує чи вона знаходиться в сильно диференційованому середовищі.

Зовнішнє середовище включає всі сили й організації, з якими підприємство зіштовхується у своїй повсякденній і стратегічній діяльності. Буквально все, що можна назвати поза підприємством, може бути включене в це поняття тому, що всі елементи середовища можуть робити на нього вплив. Середовище ніколи не буває стабільним. І кожне підприємство не тільки повинно знати своє середовище „існування” і природу його змін, але звичайно і вміти реагувати на ці зміни: невдача в пристосуванні до середовища виллється в невдалий бізнес взагалі.

Сформований в стратегічному управлінні майбутній бажаний стан підприємства – це не детальний опис її зовнішнього і внутрішнього становища, а швидше, якісне побажання того, у якому стані повинно знаходитись підприємство в майбутньому. Дуже важливо знати, яку позицію підприємство буде займати на ринку й у бізнесі, яку матиме організаційну культуру. При цьому все це в сукупності повинно скласти те, що визначить, важливе чи ні дане підприємство в майбутній конкурентній боротьбі.

Знання того, що підприємство хоче досягти, допомагає вибрати найбільш придатні шляхи дій. Формальне планування сприяє зниженню ризику при ухваленні рішення через помилкову чи недостовірну інформацію про можливості підприємства чи про зовнішню ситуацію, а також створює єдність загальної мети всередині підприємства.