[26,c.214]

Трактування, наведені у вітчизняній літературі, істотно відрізняються від тих, що наводяться в західних виданнях з фінансового менеджменту. Так, у західній літературі наводиться визначення поняття ― оборотний капітал, під яким розуміють категорію ― працюючий капітал. У роботі американських економістів Юджина Брігхема і Льюїса С. Гапенского ― «Фінансовий менеджмент» наведені дві дефініції працюючого капіталу:

– валовий працюючий капітал, під яким розуміють поточні активи;

– чистий працюючий капітал, під яким розуміють різницю між поточними активами і поточними пасивами.

У працях інших англійських і американських авторів працюючий капітал визначається як різниця між поточними активами і поточними пасивами, що характеризує ступінь ліквідності короткострокової фінансової діяльності.

Перевищення поточних активів над короткостроковими зобов‘язаннями розглядається як капітал, що перебуває в обігу. Така думка виражена в працях Глена Арнольда, Кярана Уолша, Стефана Росса.

Отже, слід розрізняти поняття оборотних активів, що ототожнюється з оборотним капіталом, та чистий робочий (оборотний) капітал. Звідси, оборотні кошти як натурально-речовинна категорія – це сукупність матеріально-речовинних цінностей, які беруть участь у створенні продукту, цілком споживаються у виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на виробничий продукт упродовж операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу.[27,c.103]

Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу пов'язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями