Н.В.Тарасенко, доктор економічних наук, зазначає: «…У більшості країн світу використовують метод нарахування (поставки), тобто реалізацію відображають по відвантаженій продукції. І це правильно, бо касовий метод викривляє фактичний стан справ» [51,c.93].

На кожному етапі економічного та політичного розвитку в Україні та в світі відбувалися істотні зміни у трактуванні поняття «дебіторська заборгованість» [34,c.108].

Спочатку поняття «дебітор» (від латинського debitum- борг; зобов'язання) ототожнювалося не лише з особою, а й з товаром, грошима, рахунком. Як зазначає Я.В.Соколов: «Подвійний аспект кожної операції став можливим тому, що як дебітори і кредитори почали фігурувати не лише особи, а й предмети» [49,c.342].

В процесі продажу своєї продукції підприємство може виступати у ролі дебітора. Багатоаспектність цієї проблеми спричинили широке її обговорення серед вітчизняних дослідників.

В. Костюченко, кандидат економічних наук Міжнародного інституту менеджменту: «…Дебіторська заборгованість, пов’язана з реалізацією продукції, робіт, послуг поділяється на:

- дебіторська заборгованість за продукцію, роботи, послуги;

- векселі, одержані в забезпечення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги» [20,c.117].

«Дебіторська заборгованість» – це елемент оборотного капіталу, сума боргів. що належить підприємству від юридичних чи фізичних осіб. Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення засобів з обороту. Несвоєчасне погашення заборгованості призводить до постійної кризи: зростання заборгованості по комерційному кредиту зумовлює збільшення попиту на короткострокові позики, скорочення їх пропозицій зростання їх вартості. Даний процес супроводжується непрямими втратами доходу підприємства а саме:

1) чим триваліший період погашення дебіторської заборгованості, тим менший дохід від засобів, вкладених у неї, що впливає на оборотність.