фокус). Знання цих точок дозволяє легко будувати зображення за допомогою променів 1 і 2 (рис. 2. 1, б).

Рис. 2. 1. Тонка лінза: а – радіуси поверхнею, б, в – хід променів в збиральній і розсіювальній лінзах( 1, 2 – промені необхідні для побудови зображення, 3 – пучок променів, які утворюють зображення).

     Відстані а₁ і а₂ для тонкої лінзи пов’язані формулою:

                                   ,                          

де N – відносний показник заломлення, F – відстань від лінзи до фокусу (фокусна відстань), a D – оптична сила лінзи, вимірювана в діоптріях (м^-1). Збільшення зображення (зменшення) визначається співвідношенням

                                                     H/h = а₂/а₁.

Лінзи зі значенням D>0 називаються збиральними, a з D <0 – розсіювальними. З вище записаної формули слідує, що лінзи, позначені на рисунку 2. 2  буквами а, б – збиральні, а лінзи, позначені г, д –  розсіювальні. Лінзи з поверхнями, опуклими з одного боку і увігнутими з іншого,