– стан економіки;
– дефіцит державного бюджету;
– зовнішній і внутрішній борг;
– стан торгівельного балансу країни;
– світова фінансова криза;
– відірваність фінансового капіталу від реального сектору економіки;
– інфляційні процеси;
– хронічні неплатежі.
До внутрішніх чинників автор відносить:
– банківські ризики;
– низький рівень маркетингу та відсутність стратегічного планування;
– низька конкурентоспроможність банків та банківських продуктів;
– недосконалість організаційної структури банків;
– недоліки банківського нагляду;
– недостатній рівень банківських технологій;
– обмежений асортимент банківських послуг;
– низька державна підтримка, тощо [21].
Отже, в своїй класифікації автор виділяє саме ті фактори, що спричинили занепад банківської системи в період економічної кризи. Ці фактори відображають реально існуючі в той час проблеми, які на сьогодні здебільшого знайшли своє розв’язання.
Наприклад, маркетинг в банківській сфері в останні роки досяг високого рівня, про що свідчить активна реалізація його складових, а саме комплексного дослідження банківського ринку, і, як результат, розробка і реалізація ринкової (конкурентної) політики, яка передбачає розробку стратегій надання послуг, ціноутворення, розміщення банківських установ, комунікаційної стратегії [16].
Найбільш поширеною в літературі є класифікація на зовнішні та внутрішні фактори впливу на надійність банку. До зовнішніх належать фактори, обумовлені впливом зовнішнього середовища на банк, тобто