з хуторянсько-провінційних уявлень про власні культурні набутки, з якими не соромно явитися і на світові обшири. До цього спонукає і виданий «Житомирський феномен», завдання якого бачиться не лише в тому, щоб переконати читача у «невмирущості» прози житомирського кола, а й у тому, щоб донести у спектр нинішніх художніх пошуків в українській літературі яскравий штрих, неповторний голос, певний естетичний смак. Настільки «феноменальною» є представлена в антології школа, розсудить літературна історія. А міф про житомирську прозову школу уже живе понад десятиліття, і сумнівів у живому існуванні такої школи все меншає.
2.2. Поети Житомирщини.
У Житомирі пройшли дитинство і шкільні роки поета Вадима Крищенка. Дітям поет присвятив свої збірки — «Паперові човники», «Сонячне яблуко», «Ласкаві промінні». «Завтра в школу», «Наш дім», а також художній нарис «У містечку чудес». Всі твори позбавлені багатослів'я і дидактичних повчань, сповнені дотепного м'якого гумору. Георгій Хіміч народився в Баранівському районі , автор поетичних книжок для дітей «Окрайчик», «Чому небо не зоряне», віршованого тексту до плівки «Художник» та ін. Марія Пономаренко народилася в Житомирському районі. Авторка прозових книжок для дітей «Подарунок», «Павучкові рушнички», «Сукня для весни», «Капці для Галинятки»,а також різних поетичних дитячих збірок. Прикладом може стати творчість Світлани Штацької, Людмили Єршової.
Вадим Дмитрович з'явився на світ першого квітня. Народився він у місті Житомирі, коли батьки були ще студентами педагогічного інституту. Дитинство його минуло в бабусі у селі Глибочок Житомирської області. Бабуся з її добрим баченням світу, мала благодатний вплив на хлопчика. По війні, коли тато повернувся з фронту, Вадим з батьками оселився в Житомирі. Батьки вчителювали, а хлопчик ходив до школи. Хата повнилася книгами, І це в якійсь мірі визначило його любов до слова. Після школи Вадим продовжив навчання в Київському університеті на факультеті журналістики.