«Волынские губернские ведомости», «Волынь», «Волынские епархиальные ведомости», «Памятные книжки Волынской губернии» в яких перевага віддавалася публікаціям місцевого значення: описам старовинних пам’яток, обрядів та звичаїв, культурних традицій у побуті та прикладних ремеслах церковних старожитностей, важливих для регіону.

Краєзнавчо-дослідницькою діяльністю займалася також й місцева інтелігенція: письменники, священсттво, вчителі і державні службовці, які залишили багато мемуарних дорожніх нотатків, етнографічних та фольклорних записів, описів стародруків, архітектурних пам’яток середньовіччя та козацької доби тощо.

Серед них є й імена відомих діячів української культури: Марка Вовчка, Олени Пчілки, П.Чубинського, Т.Шевченка та інших. Їхніми зусиллями була створена різноманітна за змістом фактологічна база для доведення ідей національної самобутності культурно-мистецької спадщини, що зберігалася на східних українських територіях та права на їхню незалежність від іншомовного тиску з боку царизму, а також згодом і для проголошення автономії (доба Центральної Ради).

Проте денаціоналізація духовного життя України в радянський період надовго вивела з наукового обігу досвід, накопичений україномовством та краєзнавством у дожовтневий період. Повернення інтересу до національних культурних традицій, які уособлює в собі культурно-мистецька спадщина різних регіонів України, відбулося тільки після проголошення незалежності. Це позначилося на зростанні ваги регіональних досліджень, переважна більшість яких присвячена вивченню культури на західноукраїнських територіях. Щодо Житомирщини, то її культурно-мистецький досвід висвітлюється епізодично в контексті історичних нарисів різної тематики   та окремих статей, що не мають узагальнюючого характеру.