Починав свою творчість Вадим Крищенко як ліричний поет. 

Не забуває поет і про дітей. Ряд збірок засвідчують його невтомну працю в красному письменстві для малят.

Як зізнається Вадим Дмитрович, іноді починає писати вірш, а ви­ходить пісня, або навпаки. Його поезії давно привернули увагу компози­торів. Задушевні пісні, які знають і люблять у кожній українській хаті і далеко за межами України.

Поет М. Рильсткий народився  9 березня 1895 року у місті Києві, але своєю батьківщиною він завжди вважав село Романівку  Попільнянського району на Житомирщині. Тут він провів дитячі та юнацькі роки; тут розвивався і міцнів його щедрий поетичний талант, формувався світогляд.

Рильський  навідувався в Романівку до останніх днів свого життя, знаходячи на мальовничих берегах річки Унави розраду і відпочинок, черпаючи високе натхнення із спілкування з землякам. Не раз бував  у селі Кривому (Корнинського району) та Корнині, учителював в селі Вчорайшому.

Рідній  Романівці М. Рильський присвятив чимало поезій: «У Романівському запусті», «Моїй Романівні», «Моє село»; про події в Романівці розповідають такі вірші, як «Взабрід», «Дитинство» «Сіно», «Літо і весна», «Мемуарна сторінка»,  «Рибальські сонети», «Лист до рідного краю», «Хлоп­чик»; поеми «Чумаки», «Марина», «Мандр­івка в молодість», а також прозова замальовка «Бабине літо».

Надзвичайно зворушливо описав М. Рильський свою малу бать­ківщину в автобіографічній статті «Із спогадів». Походив М. Рильський з родини поміщиків. Багато прекрасних рядків присвятив поет своєму батькові відомому фольклористу та етнографу Тадею Розеславовичу Рильсь­кому (1841-1902), який майже безвиїздно проживав у Романівці.

Що стосується Віри  Шпілевич, то їй у майбутньому судилось стати першою жінкою, якій М. Рильський присвятив свої поезіі. У 1911 році він пише вірш «В місячному морі» з посвятою «В. В. Шпілевич». Ця поезія передає глибинні інтимні почуття ліричною героя: