Інший напрямок масонства сповідував ідеологію слов’янського об’єднання. До цих лож входили лояльно налаштоване до влади дворянство, військові, чиновництво. Під впливом цієї ідеології з’являються праці, автори яких прагнули описати те, що вони спостерігали навколо себе. Як приклад, у дисертації згадується книга С. Руссова, прокурора Волинської губернії, який акцентує увагу на мовних та побутових особливостях життя населення в цьому регіоні. Ним були також описані деякі старожитності окремих міст Житомирщини: Василівська церква Овруча та охарактеризовані історичні події, що збереглися у народній пам’яті (похід литовського князя Гедеміна через Житомир у 1320 році).

Інтерес до культурної спадщини краю посилювали загальні тенденції й активне збирання та публікації історичних джерел та матеріалів. На українських територіях ці тенденції стимулювалися вимогами Імперської геральдичної канцелярії і наданням доказів, що підтверджували дворянство та шляхетність.

Досить часто в якості таких доказів використовувалися літописи: Іпатьєвський, «Повість минулих літ» і більш пізні, середньовічної доби – Густинський та Галицько-Волинський.

У другій половині ХІХ століття кількість таких досліджень зростає. Вагомий внесок у вивчення історії Житомирського краю зробив О. Братчиков, редактор «Волынских губернских ведомостей». На сторінках цієї газети було надруковано понад 150 краєзнавчих розвідок, зроблених місцевими журналістами, священиками, чиновниками. В них міститься величезний матеріал з історії та культурних традицій краю. У 60-ті роки найбільш цікаві для читачів публікації увійшли у «Материалы для исследования Волынской губернии в статистическом, этнографическом и других отношениях»,  які й сьогодні не втратили своєї історичної актуальності.

В цей період з’являються також праці, в яких робиться спроба відтворити історію житомирського краю, спираючись на аналіз історичних подій, що відбувалися на волинських територіях. До них у ХІХ столітті відносилася Житомирщина. Це