супротивника – Червоної армії в 1919 р. Зокрема, М. Капустянський представляє офіційну точку зору уряду Української Народної Республіки, подає детальний опис бойових дій Армії УНР навесні – влітку 1919 р. У свою чергу, нариси та поезії Є. Маланюка, присвячені бойовим діям та військовим діячам армії Української Народної Республіки, цікаві яскравими характеристиками українських воєначальників – Василя Тютюнника, Євгена Мєшковського та Володимира Сінклера [9].

Ось як описує постать Василя Тютюнника і Євгена Мєшковського Є. Маланюк: «Підполковник Василь Тютюнник – енергійний, гарячий, вмить охоплював найскладнішу військову ситуацію і блискавично переходив до рішення, часто парадоксального в своїй талановитості. Полковник Євген Мєшковський був «персоніфікацією» військовості і духовно, і фізично. Сурова дисциплінованість суто військового, холодного й світлого розуму, солідний науковий багаж і справді геніальна пам’ять – ось його найяскравіші прикмети, що не перешкоджали йому бути більш ніж старшиною Генерального штабу… В Оперативному відділі Генерального штабу молодої держави – ця комбінація була чудовою… Взаємна пошана, повне довір’я, автоматичне доповнювання себе взаємно, відповідальність, мужність, відвага, органічний патріотизм, розуміння себе з півслова і характеристична дрібниця – цілковий брак яких-небудь «особистих» відношень (поза службою)» [9, c. 300].

Спогади Є. Чикаленка не лише цікаві й інформаційно на­сичені, вони захоплюють і вражають емоційністю та безпосередністю викладення матеріалу: події українського життя в період політичної боротьби описані людиною, яка пропустила їх через свою долю, попри пережиті лихоліття, зберегла почуття гумору, тверезий і критичний погляд на себе та світ. Автор наводить матеріали преси, інші документи, які висвітлюють тогочасну суспільно-політичну ситуацію, дає об’єктивну й виважену оцінку подій та багатьох державних діячів: С. Петлюри, П. Скоропадського, В. Винниченка