її великих заслуг у боротьбі за незалежність і соборність України. Сам факт утворення регулярної 100-тисячної армії засвідчив світові незламну волю галичан, буковинців і закарпатців до самовизначення і національного державотворення. Збройна боротьба проти сильного, добре організованого і озброєного противника, яким завдяки підтримці країн Антанти і США була армія Другої Речі Посполитої, виявила великий потенціал Галицької армії, зумовлений високим морально-бойовим духом її вояків. Кількамісячна битва за Львів, потужна Вовчухівська наступальна операція, стійка оборона 300-кілометрового фронту протягом усієї війни, блискуча Чортківська військова операція офензива - це визначні етапи бойового шляху Галицької армії.

Об'єднання УГА з Дієвою армією УНР і подальші бойові дії на більшовицькому і денікінському фронтах за визволення України ще раз засвідчили політичну зрілість стрілецтва і високу боєздатність галицьких корпусів. Її потужний імпульс у збройну боротьбу Української Народної Республіки проти більшовицької і денікінської експансій 1919 р. майже на рік продовжив визвольні змагання українського народу за державність. Похід на Київ, визволення майже всієї Правобережної України й столиці УНР знову продемонстрували бойову силу і мобільність корпусів і бригад, високий моральний дух галицького стрілецтва. З цими чинниками змушені були рахуватися навіть тодішні супротивники.

Багато дослідників вважають, що без того складне становище ЗУНР, ускладнювалось політичною та військовою нерішучістю керівництва держави та його сліпою вірою у всемогутність та справедливість Антанти. Але існує альтернативна думка, про те, що падіння Західноукраїнської Народної Республіки, зумовлено перш за все зовнішніми факторами. Тому, що жодна внутрішня організація українців (військова чи політична), не змогла б дати ефективну відсіч зовнішній експансії, за умови підтримки останньої Антантою.

Однак, незважаючи на поразку у нерівній боротьбі із зовнішніми агресорами і недовготривалістю у часі, Західноукраїнська Народна