B XVII-XVIII сторіччях поняття криза стало застосовуватися й у відношенні до процесів, які відбуваються у суспільстві, військовій та політичній сфері, при цьому використалося майже не змінене значення кризи взяте з медицини.

Лише в ХІХ столітті кризи почали вливатись в економічні процеси. «Класичне» економічне поняття кризи, що сформувалося в той час, означає небажану й драматичну фазу в капіталістичній економічній системі, що характеризується коливаннями й негативними явищами, перешкодами.

Отже, виходячи з даних історичних поглядів на кризи формуємо наступне визначення економічної кризи.

Економічна криза – це суттєве порушення рівноваги в господарській системі, що часто супроводжується втратами й розривом нормальних зв'язків у виробництві й ринкових відносинах, що, в остаточному підсумку, веде до дисбалансу функціонування економічної системи в цілому [11, 89].

Виходячи з визначення економічних криз як загального негативного стану економіки, виникає необхідність розглянути сутність та теоретичні погляди науковців на фінансову кризу, як локальний прояв кризи на підприємствах.

Василенко В.О. визначає фінансову кризу як фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей його впливу на фінансові відносини. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування [18, 125].

Михаліцька Н.Я. зазначає, що під фінансовою кризою розуміють виникнення стану лімітованої господарської діяльності підприємства й обмежених можливостей його впливу на власні фінансові відношення з непередбачуваними результатами, що загрожують подальшому розвитку й існуванню підприємства