ефективності використання фінансових ресурсів.

    Зростання фінансової віддачі — це той найважливіший-показник, на основі якого оцінюється не тільки дієвість проведеної фінансової політики, а й кінцеві результати конкретної практичної роботи.

Фінанси інноваційних підприємств у цій системі займають вихідне, визначне положення, тому що обслуговують основну лан­ку суспільного виробництва, де, власне, і створюється основна ма­са матеріальних і нематеріальних благ (товарів виробничо-техніч­ного призначення, предметів споживання, нової науково-технічної інформації й інших інтелектуальних продуктів). Ця система по­кликана забезпечити вирішення таких найважливіших завдань:

    1. Створення необхідних передумов для швидкого й ефектив­ного впровадження технічних новинок в усі ланки народногоспо­дарського комплексу країни, забезпечення її структурно-техно­логічної перебудови,

    2.  Зберігання і розвиток стратегічного науково-технічного по­тенціалу в пріоритетних напрямах розвитку.

    3.  Створення необхідних матеріальних і умов для зберігання кадрового потенціалу науки і техніки, запобігання його відпливу за кордон.

    Елементами  цієї системи,  що  взаємодіють з  інноваційними підприємствами й об'єднаннями, є:   

-    сукупність джерел надходження коштів;

-    механізм акумуляції грошових надходжень і їх укладення в інвестиційні проекти та цільові програми;

-    механізм  контролю за  інвестиціями,  включаючи  систему повернення й оцінювання ефективності використання власного і позичкового капіталів.

    Система фінансування інноваційного розвитку являє собою дуже складний механізм, що постійно розвивається. За останні десять років він зазнав істотних змін. Природно, що всі ці зміни мали дуже важливе значення. У наш час основними джерелами коштів, що використовують для фінансування інноваційної діяльності, є:

-    бюджетні асигнування,  що виділяються на державному  і регіональному рівнях;

-    кошти  спеціальних  позабюджетні їх  фондів  фінансування НДДКР, що утворюються інноваційними підприємствами, регіональними органами управління;

-    власні кошти підприємств (промислові інвестиції з прибутку й у складі витрат виробництва);

-    фінансові ресурси різноманітних типів комерційних структур (інвестиційних компаній, комерційних банків, страхових товариств, ФПГ, тощо);

-    кредитні ресурси спеціально уповноважених урядом інвестиційних банків;

-    конверсійні кредити для інноваційних підприємств оборонного комплексу;

-    іноземні  інвестиції  промислових  і  комерційних  фірм   і компаній;