— взяття на себе ділового ризику (за наявності права власності на продукцію);
б) логістичні функції:
— підбір продукції, тобто створення необхідного асортименту для належного обслуговування споживачів;
— збереження отриманої продукції, її якісних характеристик;
— сортування, комплектування, поділ великих партій продукції відповідно до потреб споживачів;
— транспортування продукції.
в) функції обслуговування:
— торговельне кредитування покупців;
— огляд, перевірка, оцінка продукції, визначення її ґатунку та якості;
— проведення маркетингових досліджень;
— планування продукції, тобто консультування товаровиробників стосовно потреб споживачів, динаміки попиту, місця товарів на ринку на підставі з умов конкуренції, стадій життєвого циклу товарів тощо;
— визначення цін, націнок, знижок, інших умов продажу товарів;
— надання інформаційних, виробничих, комерційних та інших послуг.
Основні критерії, які визначають ефективність діяльності каналів розподілу, наведено в табл. 27.
Розрізняють два базисні типи каналів розподілу — прямі та опосередковані.
Прямі (без використання посередників) канали розподілу використовують підприємства, які бажають контролювати всю свою маркетингову програму, підтримувати тісний контакт зі споживачами, мають обмежену кількість цільових ринків, достатні засоби і досвід для організації збуту.
Опосередковані (переміщення товарів через посередників) канали розподілу підприємства використовують для розширення ринків збуту, ширшого їх охоплення, нарощування обсягів продажу товарів.
Існують канали розподілу прямого (від виробників до споживачів) і зворотного (від споживачів до виробників) ходу. Останні використовуються для розподілу ділових відходів, зворотної тари, некондиційної продукції та ін.
Приклади каналів розподілу товарів промислового і споживчого призначення показано на рисунках 48, 49.