12. КАНАЛЬНІ КОДИ
12.1. Теоретичні положення
Канальні ( лінійні, сигнальні ) коди використовуються у цифрових системах передачі для вторинного кодування повідомлень при їх передачі по лініях ( каналах ) зв’язку. Необхідність у цьому виникає, головним чином, при передачі повідомлень постійним струмом по проводовим лініям з метою збільшення завадостійкості передачі, а також полегшення одержання з інформаційного потоку, що передається, сигналів синхронізації для стабільної і синхронної роботи передавального і приймального пристроїв системи передачі даних.
Більш поширена назва цих кодів – “лінійні”, що відповідає їх призначенню: вторинне кодування при передачі повідомлень по лініях зв’язку. Однак, з огляду на те, що у теорії кодування дуже часто зустрічається математичний термін ”лінійний код”, у відношенні до деяких кодів ( наприклад, лінійний систематичний код тощо ), у даній роботі використовується інша назва кодів цього класу – канальні коди.
Загалом канальних кодів налічується багато. Але на практиці застосовуються тільки деякі з них: СНDB ( сумісний біполярний код з високою щільністю ) або дуобінарний, квазітрійковий, модифікований дуобінарний, Манчестер-2, 4B3T (MS43) та 3В2Т.
У коді СНDB ( дуобінарний код ) “0” двійкової інформаційної послідовності передається паузою, а “1” – імпульсами позитивної та від’ємної полярності, зі зміною полярностей у кожному наступному імпульсі у порівнянні з попереднім. Таке кодування дає можливість звузити спектр імпульсної послідовності, яка передається.
При передачі елементів інформаційної послідовності за допомогою квазітрійкового коду використовуються прямокутні імпульси більш короткої довжини у порівнянні з дуобінарним. Завдяки цьому можна підвищити завадостійкість передачі за рахунок зменшення