перехідних процесів між окремими імпульсами, тобто дається можливість перехідному процесу затухнути до приходу нового імпульсу.
Головним недоліком дуобінарного та квазітрійкового кодувань є можливість втрати сигналу синхронізації, який одержують у декодері з інформаційної послідовності, що надходить до приймального пристрою.Таке можливе при появі довгих серій з одних нулів. Щоб зберегти синхронізацію вдаються до скремблювання.
У коді Манчестер-2 елементи інформаційної послідовності кодуються: “0” – додатним перепадом з нуля до одиниці ( 0®1 ), а “1” – від’ємним перепадом з одиниці до нуля ( 1®0 ). Перепади сигналів виконуються у тактових точках, тобто посередині тактового ( бітового ) інтервалу.
Використання для передачі коду Манчестер-2 дає такі переваги: постійна складова у лінії зв’язку дорівнює нулю; забезпечується виділення сигналу синхронізації з послідовності імпульсів, які надходять до приймального пристрою.
Модифікований дуобінарний код відрізняється від дуобінарного введенням декількох додаткових умов:
всі одиниці інформаційної послідовності розбиваються на пари і послідовно нумеруються в парах як 1-ша та 2-га;
кожна пачка одиниць кодується таким чином, щоб у серії послідовно розташованих одиниць з однаковими номерами сусідні завжди мали різну полярність;
полярність першої одиниці у кожній пачці залежить від кількості нулів, що відділяють цю пачку від попередньої; а саме, якщо ця кількість непарна, то перша одиниця у пачці має полярність, протилежну полярності останньої одиниці попередньої пачки одиниць, якщо ж кількість нулів між пачками парна – полярність першого імпульсу співпадає з полярністю останнього імпульсу попередньої пачки одиниць.