— перевірка наявності та правильності оформлення первинних документів, які є основою для облікових запасів. Це завдання виконується процедурами суцільного або вибіркового огляду наявних документів;

— оцінка синтетичного та аналітичного обліку, правильного використання відповідних рахунків (інформація аналітичного обліку повинна бути тотожною даним синтетичного обліку та показникам звітності в розрізі класифікації заборгованості);

— контроль правильності перенесення вхідного сальдо на рахунок та визначення його на кінець звітного періоду;

— перевірка належної класифікації дебіторської заборгованості та наявність відповідних роз’яснень у примітках до фінансової звітності (особлива увага звертається на прострочену, сумнівну та безнадійну заборгованість);

— правильність оцінки дебіторської заборгованості (чи дійсно на такі суми були зобов’язання покупців, чи підтверджуються вони інформацією від третіх сторін тощо);

— перевірка правильності та своєчасності погашення заборгованості шляхом її оплати, взаємозаліку за бартером, видачею векселів тощо);

— оцінка стану внутрішнього контролю та аудиту дебіторської заборгованості (постійність, повнота, своєчасність контролю, його наслідки);

— зіставлення показників бухгалтерської і небухгалтерської звітності (звіт директора компанії, фінансовий огляд) відносно дебіторської заборгованості.

Аудиторські процедури, передбачені планом та програмою аудиту, вимагають також перевірки правильності оформлення договорів на поставку продукції, інформації про судові спори, претензії. Перевіряються також правильність визначення обсягу та ведення розрахунків в іноземній валюті, відсутність згортання сальдо на рахунках, законність списання заборгованості за рахунок резерву на покриття сумнівних боргів чи на операційні витрати. Водночас треба перевірити правомірність сум створеного резерву на покриття сумнівних боргів та операцій з цим резервом, бо навмисне завищення суми резерву обумовлює, як наслідок, зменшення суми оподаткованого прибутку, порушення в роз­рахунках з державою.

Аудитор повинен враховувати ризик клієнта в процесі його бізнесу (залежно від становища на ринку, попиту на продукцію тощо), професійний рівень та чесність адміністрації (можливість прихованих розрахунків із покупцем, фіктивних операцій на шкоду підприємству). Перевіряючи стан внутрішнього контролю, треба звернути увагу на контроль повноти відображення всіх відвантажених товарів у рахунках, а в усіх рахунках у системі обліку — на правильність застосованих цін, надбавок та знижок, на факти повернення товарів, пред’явлення претензій з боку покупця щодо якості, кількості та ціни окремих товарів.

Для перевірки реального існування залишків дебіторської заборгованості окремим дебіторам аудитори надсилають листи-запити відкритого або закритого типу.

Аудит довгострокових зобов’язань

Тема важлива тим, що деякі підприємства у фінансовій звітності мають показники довгострокових зобов’язань на суму до 50% загальної суми зобов’язань.

На аудит довгострокових зобов’язань впливають певні характеристики: наявність кредитних угод, в яких передбачені виплати відсотків (на отримання таких зобов’язань, як правило, вимагається рішення ради директорів); операцій небагато, але вони зазвичай на значні суми, тому недогляд за однією з цих операцій може суттєво вплинути на думку аудитора; великий ризик необлікованих зобов’язань та ін.

Важливими моментами також є:

Адекватність структури внутрішнього контролю (за дозволом на отримання кредитів, за погашенням кредитів та відсотків за ними, за веденням документації та обліком шляхом періодичних незалежних перевірок). Оскільки операції здійсню­ються не часто, але на великі суми, то їх контролюють керівники вищого рівня поза системою звичайного внутрішнього контролю. Це потребує від аудиторів суцільної перевірки довгострокових зобов’язань з тим, щоб впевнитися, що операції дозволені, взяті на облік, належним чином відображені і розкриті у звітності.

Завдання аудиту довгострокових зобов’язань можна сформулювати так:

Існування. Відображені суми в дійсності є зобов’язанням клієнта.

Зобов’язання. Суми підлягають оплаті відповідно до вимог угод.

Правдивість. Відображені операції є достовірними як у частині виникнення і погашення зобов’язань, так і в частині виплати відсотків.

Повнота. Усі існуючі суми довгострокових зобов’язань відображено на відповідних рахунках.

Оцінка та вимір. Відображені зобов’язання та нараховані відсотки правильно оцінені і включені у відповідний звітний період.