Класифікація. Строк погашення даних зобов’язань настає не раніше як через рік після дати фінансової звітності і вони правильно класифіковані як довгострокові.
Відображення та розкриття. Зобов’язання, витрати на виплату відсотків, нараховані відсотки адекватно відображені та розкриті у фінансовій звітності відповідно до встановлених вимог.
Аудитори для перевірки довгострокових зобов’язань застосовують аналітичні процедури (перерахунки витрат на відсотки, порівняння нарахованих сум з попередніми періодами, аналіз співвідношення витрат на відсотки та середньої суми зобов’язань).
У програмі аудиту передбачаються завдання та відповідні процедури. Наприклад, процедури щодо перевірки факту виплат (погашення) зобов’язань вимагають вивчення угод на предмет необхідності погашень, збирання доказів шляхом запитів до кредиторів, вивчення платіжних документів, відстежування записів в касовій та Головній книзі.
Факти шахрайства аудитори знаходять за допомогою застосування розширених процедур.
Аудит поточних зобов’язань
Цей вид аудиту дуже важливий з того погляду, що поточні зобов’язання значно впливають на ліквідність та інші показники фінансового стану підприємства і водночас операції з ними можуть мати багато помилок, порушень і шахрайства.
Особливо небезпечні спроби клієнта занизити зобов’язання і таким чином штучно поліпшити фінансовий стан у фінансовій звітності.
Джерелами доказів про короткострокові зобов’язання можуть бути документи (рахунки-фактури, рахунки бухгалтерського обліку, звітні форми) та наявність певних витрат, особливо грошових коштів, наприкінці звітного періоду.
Аудитор повинен використати свої знання з бізнесу з тим, щоб дізнатися, де є зобов’язання, де їх очікують, навіть якщо вони не зазначені в рахунках-фактурах або довго залишаються несплаченими. Більшість доказів міститься в зовнішніх документах.
Методика аудиту цих зобов’язань подібна до методики аудиту довгострокових зобов’язань. Шляхом застосування аналітичних процедур, звірки відповідності залишків на рахунках інших короткострокових зобов’язань, відстежування документів та записів на рахунках, досліджень виплат та пошуку незафіксованих в обліку зобов’язань перевіряються такі зобов’язання, як визнані претензії, штрафи за операціями оренди, нараховування винагород за роботи та консультування, у тому числі й аудиторам.
Аудит капіталу
Завдання цього виду аудиту — визначитися в тому, що:
1) акціонерний капітал був належним чином класифікований (згідно з чинним законодавством), що його зміни були санкціоновані, а у звітності є відповідна конкретизація;
2) рух резервів був санкціонований, а за статутними резервами — використання було тільки в межах дозволеного;
3) підприємство вело відповідний облік статутного капіталу і резервів своєчасно і в аналітичному розрізі.
Обсяг роботи аудитора значно менший при аудиті капіталу закритих товариств, де кількість операцій з капіталом невелика.
Стан внутрішнього контролю капіталу вивчається за такими важливими напрямками:
— розподіл обов’язків;
— належна реєстрація акцій (звітність реєстраторів);
— контроль випуску акцій, нарахування дивідендів;
— контроль обліку операцій рахунку капіталу.
Джерелами доказів є реєстри частки та облігацій в акціонерному капіталі, журнали ведення протоколів загальних зборів та зборів директорів, реєстри нарахувань, реєстри акціонерів, бухгалтерські документи і регістри, трудові згоди з директорами тощо.
До найважливіших процедур належать, наприклад:
— перевірка залишків на рахунках акціонерів у реєстрах і тотожність їх загальної суми сумі, зазначеній у Головній книзі, тобто сумі випущеного акціонерного капіталу;
— звірка нарахувань дивідендів акціонерам, які повернули акції;
— перевірка дотримання вимог законодавства щодо розподілу прибутку в частині нарахувань дивідендів;
— перевірка відповідності частки в акціонерному капіталі директорів (менеджерів) її розміру, передбаченому статутом;
— перевірка дотримання процедур та ведення протоколів зборів акціонерів;