«Государь», «Історія Флоренції», «Міркування про першу декаду Тита Лівія».

Головними теоретиками етатизму є Томас Гоббс и Георг Гегель. Так, Гоббс виступав за існування приватного майна і обґрунтовував це тим, що спільність майна викликала б розпад суспільства, і що для чесного суду з питань про нього необхідно панування влади, яка буде зосереджена в руках однієї людини. Головну проблему Гоббс бачив в егоїстичній природі людини, і стверджував, що чудовисько може бути приборкано лише чудовиськом, драконом Левіафаном. Тому глава держави повинна мати необмежену владу, адже того вимагає закон природи.

Т. Гоббс писав: «Така загальна влада, яка була б здатна захищати людей від вторгнення чужинців і від несправедливостей, заподіяних один одному, і, таким чином, доставити їм ту безпеку, при якій вони могли б годуватися трудом рук своїх і від плодів землі і жити в достатку, може бути споруджена тільки одним шляхом, а саме шляхом зосередження всієї влади і сили в одній людині ... » [5, c. 71].

Серед великої спадщини Гегеля слід виділити такі роботи, як «Феноменологія духу», «Енциклопедія філософських наук» і «Філософія права». За Гегелем не суспільство і люди були основою і рушійною силою історичного прогресу, а саме держава. Верховенство держави було пов'язане з тим, що, як вважав Гегель, основою розвитку виступає «Світовий Дух», «Абсолютна Ідея», і саме держава втілює «Світовий Дух».

Держава, за Г. Гегелем, уособлює всі чесноти. Вона – найбільш досконале втілення світової ідеї, наймогутнішого прояву людської особистості, загальності політичного, матеріального і духовного начал [26]. Людина може бути захищена тільки державою, яка є гарантом справедливості і безпеки в суспільстві. Громадянське суспільство має бути підпорядковане державі, адже тільки завдяки їй, кожен зможе знайти сенс і мету свого існування.