широке коло ідей, починаючи від крайнього індивідуалізму і закінчуючи недержавним комунізмом.

Одні анархісти цілком заперечують будь-які види насильства та примусу, і виступають з пацифістських позицій. Інші ж, навпаки, вважають, що без насильства неможливо протистояти у повсякденній боротьбі за свої ідеали, а також виступати з пропагандою соціальної революції, яка, у свою чергу, є єдиним способом досягнення вільного суспільства.

Припустимо, що люди живуть в ідеальній формі анархії. У словнику В. Даля грецький термін «анархія» визначається як «відсутність у державі або громаді глави, влаштованого правління, сили, порядку; безвладдя, безначальство, многобоярщина», але сьогодні у багатьох людей цей термін асоціюється з хаосом і безладдям, що є невірним або не зовсім вірним поданням. Не дарма П'єр-Жозеф Прудон говорив: «Анархія – мати порядку!»

Головною перевагою анархії є повна свобода особистості, свобода слова, у принципі то, за що в усі віки боролися прихильники анархісткою ідеології. Людина має право жити за правилами, встановленими їй самою, так як тільки вона є володарем свого життя, керуючись принципами взаємодопомоги, рівності і братерства.  Принцип свободи слова – основа демократичного ладу, але не завжди у сучасному світі усі принципи дотримується. Так, наприклад, Інститут масової інформації оприлюднив дані про кількість порушень прав журналістів в Україні за минулий рік. В Україні в 2015 році зафіксований 301 випадок порушення свободи слова та прав працівників засобів масової інформації.

Також життя поза державою означає відсутність зобов'язань перед державою, наприклад, свобода від виплати податків або дотримання законів.

Основними недоліками анархізму є: