ПРОБЛЕМА ІСТИНИ У ФІЛОСОФІЇ

Проблема істини у філософії є центральною у всій теорії пізнання. Вона ототожнюється з самою сутністю, є одним з самих найважливіших світоглядних понять, знаходиться в одному ряду з такими ключовими явищами, як Добро, Зло, Справедливість, Краса.

Проблема істини у філософії та науці є досить складною. Багато концепції минулого, наприклад, концепція Демокріта про неподільність атомів, вважалася протягом майже двох тисяч років безперечною. Тепер вона вже представляється як оману. Однак, швидше за все, велика частка існуючих зараз наукових теорії виявляться помилками, які спростують з часом.

На кожному етапі свого розвитку людство мало в своєму розпорядженні тільки відносною істиною – неповним знанням, що містить омани.
Визнання істини відносної пов’язано з нескінченністю процесу пізнання світу, його незглибимістю.

Проблема істини у філософії також полягає в тому, що знання кожної історичної епохи містить у собі елементи абсолютної істини, оскільки воно має об’єктивно істинний зміст, є необхідним етапом пізнання, включається в наступні етапи.

Чи існує абсолютна істина?

Суперечки вчених про природу істини ведуться з моменту зародження філософії. У науці є кілька думок з приводу того, чи існують абсолютна і відносна істина.

Згідно з однією з них, все в нашому світі відносно і залежить від сприйняття реальності кожною конкретною людиною. Абсолютна істина при цьому не досяжна ніколи, адже дізнатися точно всі секрети світобудови людству не під силу. Насамперед це обумовлено обмеженими можливостями нашої свідомості, а також недостатнім розвитком рівня науки і техніки.