•       згоду потерпілої сторони на здійснення діяння, яке спричинило завдання шкоди;

•       допустимі в рамках міжнародного права дії суб'єкта у відповідь на протиправну поведінку потерпілого (самооборона).

Прикладом вини потерпілої сторони може бути ситуація, коли держава, знаючи, що готується замах на її посольство, не сповіщає про це владу країни перебування посольства, тобто ігнорує можливий злочин. Коли замах таки буде здійснено, держава перебування повинна нести відповідальність за порушення чи невиконання зобов'язання щодо забезпечення безпеки дипломатичного представництва іноземної держави. Якщо ж вона може довести, що посольство чи держава, яка його акредитувала, володіли інформацією про замах, що готувався, але не поділилися нею для спільного успішного захисту (не повідомили про можливий замах) то ця обставина може розглядатися як така, що спричиняє звільнення від відповідальності. Загалом усі випадки передбачити неможливо, тому кожен з них вимагає диференційованого підходу.