При пострілі в упор дульний зріз зброї повністю або частково стикається з пошкодженою поверхнею. Близьким пострілом вважається той, при якому на перешкоду діють не тільки куля, але й вириваються з ствола порохові гази, кіптява і незгорілі порошинки. При дальньому пострілу дія зазначених додаткових факторів пострілу на перешкоду припиняється.

Розпечені порохові гази, вириваючись з великою швидкістю каналу ствола, володіють великою кінетичною енергією, механічних і термічною дією. Характер і вираженість цього дії визначаються складом і станом порохового ряду димного та бездимного пороху, довжиною ствола зброї, видом повреждаемой поверхні та іншими умовами.

На відстані декількох (1-3) сантиметрів порохові гази храняют форму каналу ствола вогнепальної зброї і чинять на перешкоду пробивна дія. При цьому утворюється дефект тканини, розміри якого можуть кілька разів перевищувати розміри кулі і будуть тим більше, чим менше еластичність породжуваної перешкоди. На більш далеких дистанціях порохові ази, зустрічаючи опір повітря, набувають грибоподібну форму та надають на перешкоду розривне дію, що виражається в надривах країв вхідного отвору. Форма цього надриву може бути лінійною (щілинний), хрестоподібної або зіркоподібною. Розміри надриву залежать від дистанції пострілу виду повреждаемой перепони. Так, при стрільбі з бавовняно-паперової тканини з військових пістолетів калібру 7,62 мм розривний дія порохових газів припиняється на відстані 3 см, При стрільбі з довгоствольної бойової зброї (гвинтівки, карабіни) - на відстані 9-10 см, при стрільбі з мисливських рушниць 12-20 калібрів заводськими патронами - на відстані 15, рідше 25-50 див.