ВСТУП

Системний підхід – один із головних напрямків методології спеціального наукового пізнання та соціальної практики, мета і завдання якого полягає у дослідженні певних об’єктів як складних систем. Системний підхід сприяє формуванню відповідного адекватного формулювання суті досліджуваних проблем у конкретних науках і вибору відповідного ефективних шляхів їх вирішення.

Методологічна специфіка системного підходу полягає у тому, що метою дослідження є вивчення закономірностей і механізмів утворення складного об’єкта з певних складових. При цьому особлива увага звертається на різноманіття внутрішніх і зовнішніх зв’язків системи, на процес об’єднання основних понять в єдину теоретичну картину, що дає змогу виявити сутність цілісності системи.

Необхідно розглядати підприємство з точки зору системного аналізу, щоб виявити взаємозв’язки між структурними підрозділами та основними елементами і компонентами, що, в свою чергу, дає можливість проаналізувати переваги та недоліки в роботі організації, її зв’язки з зовнішнім середовищем та зробити обґрунтовані  наукові висновки про поліпшення конкурентоспроможності  підприємства  та  подальшого  його розвитку.

Якщо тепер згадати основне призначення системного підходу - то це одержати рекомендації з питанням керування чи системою, принаймні, по удосконалюванню цього керування, то виникає питання - а чи завжди виправданим є системний підхід? Адже ясно, що для його реалізації будуть потрібні певні і, можливо, чималі витрати часу і засобів. Але, якщо висновки системного підходу, одержані на його основі рекомендації, майже завжди не цілком достовірні, то виходить, що ми ризикуємо? Так, це так і є.

Перевагами системного підходу є те, що він розширює межі пізнання. Заснований на пошуку механізмів цілісності та вияві технологій його