Виходячи з результатів проведених досліджень, доцільними попередниками сорго на зерно слід вважати озимі (пшениця, жито), ярі зернові (ячмінь) і зернобобові (горох). При вирощуванні на силос і зелений корм крім зазначених вище культур розміщувати його можна також після соняшнику на насіння.

На відміну від інших кормових культур сорго гарно переносить засолені ґрунти, виносячи з врожаєм велику кількість натрію, хлору і магнію. Воно витримує концентрацію розчинних солей 0,6–0,8% тобто в 7,6 рази більше ніж кукурудза (Жорін П., 1976). Виходячи з цього сорго можна розміщувати першою культурою при освоєнні засолених ґрунтів. Крім того непогані результати отримують при вирощуванні його на цілинних і   заплавних землях.

При оцінці сорго, як попередника основних культур Степової зони України з’ясовували ступінь використання ним за період вегетації води, поживних речовин, встановити їх продуктивність.

Запаси доступної для рослин води у  метровому шарі ґрунту в середньому за 1978–1971 рр. (ВНІІК) після сорго зернового складали 130,7 – 177,6 мм, після сорго цукрового – 170,9–156,7, а після  озимих – 145,5 –      169,5 мм. Вміст основних елементів живлення після нього також дещо менше, чим після озимих культур: після сорго зернового вміст азоту в орному шарі ґрунту до сівби основних польових культур коливалось в межах 13,6 – 13,7 мг/кг абсолютно сухого ґрунту,  фосфору – 99,7 – 103,0 мг, калію 87,7 – 96,7 мг, в той час як після озимих було відповідно: 14,3–16,3; 114,5–125 і  90,1–108,1 мг/кг абсолютно сухого ґрунту (Тараненко В.П., 2003 г.), [30].

Особливості росту і розвитку основних культур Степу України в залеж-ності від попередників і обумовили різницю їх продуктивності (табл. 5).