розташованих шарів, а тільки наслідком кращого збереження її в результаті ущільнення ґрунту. Таке ствердження не є протиріччям капілярній теорії руху води, так як  підняття її по капілярам має місце тільки при надмірному зволоженні і закінчується при зменшенні запасів нижче певної вологості (Коляєв Ф.Е., 1952). При такому ступені зволоженості вода знаходиться в плівковоменісковому стані і прикочування, зменшуючи пористість ґрунту, знижує дифузію водяних парів із некапілярних проміжків, і в результаті чого втрати води зменшуються. Утворене в результаті коткування ущільнення в верхніх шарах перешкоджає випаровуванню води із глибше розташованих шарів, внаслідок чого запаси її в шарі 010 см в середньому за 6 років досліджень на 56 мм більші у варіантах з прикочуванням.

Суттєве значення має прикочування ґрунту як метод боротьби з бур’янами.  Вказаний прийом здійснюється між першою і передпосівною культивацією. В даному випадку прикочування крім роздроблення грудок вирівнювання, ущільнення, підвищення температури і вологості ґрунту у верхніх її шарах, стимулює проростання насіння бур’янів, які знищують під час передпосівної культивації. Прикочування впливає на повітряний режим ґрунту, а також його утримання одержання  і газообмін з атмосферою.

Слід відмітити, що прикочування в системі передпосівного обробітку ґрунту позитивно впливає на ріст і розвиток рослин на протязі всієї вегетації сорго. Рослини із прикочуванням краще кущаться і вкорінюються, більш високорослі, кількість їх збереження до кінця вегетації на 2,75,1% більша, чим на ділянках без прикочування.

Вельми позитивну роль в системі допосівного обробітку ґрунту під сорго відіграє боронування в період між першою і передпосівною культивацією. Агрозахід сприяє знищенню пророслих до цього часу бур’янів, а також зберігає в ґрунті певну кількість води. Як показали досліди  - (Ерастівська дослідна станція), боронування після першої культивації сприяє підвищенню вологості верхнього 10-ти сантиметрового шару ґрунту на 3,3%.