       на відміну від ідеальної сукупності, в якій можуть знаходитися тільки різні склади, реальну сукупність утворюють і різновиди одного і того ж складу злочину.

       Щодо правил кваліфікації злочинних діянь при реальній сукупності, то у порівнянні з кваліфікацією за ідеальної сукупності тут діє більш простий принцип: кожне з вчинених злочинів кваліфікується за самостійної статті. [13]

Різниця між ідеальною та реальною сукупністю злочинів вбачається і в тому, що за їх наявності по-різному спливають встановлені ст. 49 КК строки давності. Вид сукупності береться до уваги при призначенні покарання (ст. 70 КК), а саме при обранні того чи іншого принципу призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів. При цьому треба враховувати, що суспільна небезпечність вчиненого визначається не стільки видом сукупності, скільки суспільною небезпечністю злочинів, які цю сукупність утворюють.

Проміжок часу, що минає між вчиненням злочинів, для визнання їх реальною сукупністю, у принципі, значення не має. Це можуть бути, з одного боку, хвилини і навіть секунди, а з іншого — місяці і навіть роки. Єдине обмеження, на яке вже зверталась увага, — після вчинення попереднього злочину до моменту вчинення наступного не мають спливти строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин. [16]

Труднощі при кваліфікації злочинів у випадках реальної сукупності виникають тоді, коли скоєне складається з декількох епізодів з невеликим розривом у часі, причому вчинені дії можуть розглядатися або як самостійні злочини (реальна сукупність), або як елементи одного складеного злочину. Наприклад, винний завдає потерпілому тілесне ушкодження, небезпечне для життя і здоров'я, а потім забирає майно. Що тут: злочин проти особи і грабіж або один злочин - розбій?