РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАНЬ ЗА СУКУПНІСТЮ ЗЛОЧИНІВ

Селецький пише про те, що наявність у поведінці особи тієї чи іншої форми множинності злочинів впливає не лише на їх кваліфікацію, а й на призначення покарання.

У випадках сукупності злочинів у КК використовуються змішані системи, тобто системи, що передбачають як можливість обмеженого складання покарань, призначених за окремі злочини чи за окремими вироками, так і можливість поглинення більш суворим покаранням менш суворого. [8]

У статті 70 Кримінального Кодексу України визначаються правила призначення покарання за сукупністю злочинів.

Зокрема, в частині 1 зазначається, що при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Ч.2 цієї ж статті встановлює межі остаточного складання покарань, а саме: «При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.»