Хоча суд може застосувати часткове складання покарань за своїм розсудом у будь-яких розмірах в діапазоні від більше десяти до п'ятнадцяти років.

Очевидно, що якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів має бути визначено судом шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань (тобто всіх інших) довічним позбавленням волі.

Призначаючи покарання за кожний із злочинів, що входять у сукупність, суд, поруч із основним, може призначити у випадках і в порядку, передбачених законом, і додаткове покарання. Визначаючи остаточне покарання, суд до остаточного основного покарання приєднує додаткове (додаткові) покарання. При цьому різнорідні додаткові покарання виконуються кожне окремо, а однорідні або поглинають менш суворе більш суворим або повністю чи частково складаються. Реально це може стосуватися такого виду покарання як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Такі ж правила призначення покарання встановлює закон (ч. 4 ст. 70 КК) у випадках, якщо після постановлення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку (незалежно від того, чи цей інший злочин вчинено до чи після злочину, за який особу вже засуджено). Скажімо, особу засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до 5 років позбавлення волі. Через рік після цього було виявлено, що до постановлення цього вироку особа вчинила ще вбивство (ч. 1 ст. 115 КК). Вироком за вбивство вона засуджена до 10 років позбавлення волі. Призначаючи остаточне покарання, суд може застосувати поглинення менш суворого покарання, призначеного першим вироком, більш суворим покаранням, призначеним другим вироком. Він може також повністю або частково скласти призначені покарання за правилами ст. 70 КК.

Визначаючи покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК треба враховувати, що остаточне покарання за сукупністю злочинів не може бути нижчим від покарання, призначеного за першим вироком, оскільки в таких випадках при