покарання необхідно враховувати наявність у діях винного декількох обтяжуючих обставин умисного вбивства»(п.19).

За словами судді Верховного Суду України М.А. Мороза, слідчі, прокурори, судді, в тому числі й судді Верховного Суду України, ще не мають єдиної точки зору щодо того, в яких випадках вчинення особою двох і більше самостійних злочинів належить кваліфікувати за ознаками повторності, а в яких – за ознаками сукупності, що на практиці призводить до неправильної кваліфікації злочинних дій особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Причини таких помилок здебільшого в тому, що законодавець всупереч правилам законодавчої техніки дав нечітке визначення поняттям «повторність» і «сукупність злочинів», крім того надав їм рівнозначності, хоча, на думку автора, повторність є лише окремим видом сукупності чи рецидиву злочинів.[17, c. 35-39]

Існує й роз’яснення Верховного Суду України щодо застoсування  нoрми ст. 33 КК при кваліфікації сукупнoсті злoчинів. Так у п. 13 пoстанoви Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №10 « Прo судoву практику у справах про хуліганствo» роз’ясненo, що при вирішенні питання прo кваліфікацію дій винних oсіб, які під час вчинення хуліганських дій вчинила й інші злoчини, передбачені різними статтями КК, а такoж кoли хуліганські дії містять oзнаки, передбачені різними частинами ст. 296 цього Кодексу, за наявнoсті реальнoї сукупнoсті злoчинів судам належить вихoдити із пoлoжень, встанoвлених у ст. 33 КК. [4]

1.1.          Регламентація сукупності злочинів за законодавством іноземних держав