га відповідно). Нерекультивованими на кінець 2008 р. залишаються 2,74 тис. га порушених та 0,91 тис. га відпрацьованих земель.

Об’єктивною характеристикою ґрунту є родючість. Вона оцінюється не тільки за вмістом гумусу та поживних речовин у ґрунті, але і величиною та сталістю врожаїв основних сільськогосподарських культур. Аналіз врожайних даних озимої пшениці, інших зернових культур та цукрових буряків в області за останні 40 років показує значні коливання їх рівнів як по роках, так і по природних зонах.

Так, по зернових культурах рівні врожаїв коливались від 18-22 до 29-34 ц/га в середньому по області, а на Поліссі – у межах від 12-15 до 18-20 ц/га, у лісостеповій зоні – відповідно від 20-25 до 35-37 ц/га. Врожаї зернових культур до 1995 року були вищими на 5-7 ц/га, ніж зараз. Щодо цукрових буряків, то їх врожаї також були відносно високими і сталими до 1995 року в межах 212-270 ц/га, а за останнє десятиріччя знизились до рівнів 147-171 ц/га. Тобто, якщо оцінювати родючість ґрунтів за врожайністю, то вона суттєво знизилась. Особливо це помітно у лісостепових районах, де зниження врожайності становить 35-45%, проти 15-20% на Поліссі.

В області погіршується гумусовий стан ґрунтів, зменшується забезпеченість поживними речовинами, підвищується кислотність і, як наслідок, знижується їх родючість. Як відомо, після розорювання цілинних земель мінералізація гумусу починає домінувати над його відтворенням. У певній мірі дефіцит мінеральних елементів у ґрунтах компенсується внесенням органічних та мінеральних добрив, але, якщо в період з 1965 по 1990 рік у ґрунти області вносились наростаючі дози органічних та мінеральних добрив, то в останнє десятиріччя їх застосування значно знизилось. ^[4]

В останнє п’ятиріччя внесення органічних добрив зменшилось у 3-5 разів, мінеральних у 5-8 разів. Особливо критична ситуація склалася з калієм. В окремих господарствах у ґрунт за останні роки не було внесено жодного кілограма калійних добрив, хоча калій у ґрунтах Сумщини завжди був у дефіциті.