Застосування векселів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку
11

«Про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.94 р. №18/5. (На сьогодні вже діє Указ Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» № 932\98 від 23.08.98, яким встановленно, що векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку, є виконавчими документами)[6.c.5].

До середини 1994 року було завершено створення нормативної бази вексельного обігу. Однак його механізм запустити так і не вдалося. Цьому було немало причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру.

Початком другого періоду розвитку вексельного законодавства потрібно вважати Указ Президента України від 14.09.94 р. № 530  «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України». Цим Указом як засіб оформлення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності був введений звичайний товарний вексель. З метою роз'яснення положень Указу Національний банк України затвердив Порядок проведення заліку взаємної заборгованості і оформлення її векселями від 22.09.94 р. № 193, який містить чотири блоки цієї процедури, а саме:

- оформлення і облік платіжних документів;

- проведення заліку взаємної заборгованості;

- вексельне оформлення простроченої заборгованості;

- подальші операції з векселями.

Однак цілу низку організаційно-технічних питань не було з’ясовано, і Національний банк України 30.09.94 р. спрямував роз'яснення № 17217/640  «Про роботу установ банків в Україні в зв'язку з оформленням заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України векселями»[7.c.3].

Указ Президента України від 14.09.94 р. № 530 передбачав рефінансування Національним банком України облікових і позикових операцій з векселями, які здійснюються комерційними банками. Роз'яснення з кредитування комерційних банків за операціями, пов'язаними з вексельним обігом, затверджені Постановою Правління Національного банку України від 5 грудня 1994 року № 203, передбачали проведення рефінансування або шляхом прийняття векселів під заставу або шляхом їх переобліку.