Податкова «малоцінка». Так насторожено, хоча й з певною мірою зневажливості вже понад два роки називають цей своєрідний об`єкт обліку українські бухгалтери.

До податкової «малоцінки» належать предмети, які відповідають визначенню, що міститься у пп. 8.2.1 ст.8 Закону про прибуток. Відповідно до цього підпункту до складу податкової «малоцінки» входять матеріальні цінності, які відповідають одночасно двом критеріям:

- строк їх передбачуваного корисного використання становить понад рік;

- вартість менше або дорівнює 1000 грн.

Відповідно до п.5 П(С)БО 7 «Основні засоби» для цілей бухгалтерського обліку малоцінних необоротних матеріальних активів входять окремою групою до складу основних засобів як інші необоротні матеріальні активи. Отже, від основних фондів (податкове визначення яких міститься в тому самому підпункті тієї ж статті Закону про прибуток) ці матеріальні цінності відрізняються тільки своєю «маленькою» вартістю. Про це свідчить і той факт, що планом рахунків малоцінні необоротні матеріальні активи та основні засоби об`єднало в один клас «необоротні активи», а також те, що методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про них зазначено в одному стандартів    П(С)БО 7 «Основні засоби»[18,с.8].

Спільні характеристики МНМА з основними засобами:

- перша - визнання активом. Необоротні активи (ОЗ і МНМА) визначаються тобто відображаються у балансі підприємства, якщо вони відповідають критеріям визнання активів:

• існує ймовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, пов`язані з використанням цих активів (у вигляді доходу від реалізації товарів (робіт, послуг), економії витрат та ін.);