Можна було б сказати, що подарунок – поняття надто просте, щоб про нього вести бесіду  окремо. Але в той же час подарунок – це дзеркало, в якому відбуваються відносини   між тим, хто дарує, і тим, хто приймає подарунок. Подарована річ може розповісти про марнославство чи безкорисливість, жадобу чи неймовірну щедрість, мудрість чи безтактність, розвинуте почуття  гумору чи недолік смаку. Остання якість як лакмусовий папірець виявляє невміння дарувати подарунки, коли фінансові можливості, часом безмежні, зводяться нанівець звичкою безладно витрачати гроші. На жаль, не всім відома істина, що справжній подарунок – це породження гармонійного поєднання почуття смаку того, хто робить подарунок, та мрією того, хто його отримує. Вважається, що найлегше подарувати те, чим не володієш.

Подарунки дарують до дня народження, річниці весілля, на 8-ме Березня, 14 лютого (День Святого Валентина), Новий рік, після повернення із закордонної подорожі, відрядження, коли ви йдете в гості туди, де є діти. Завжди доречний  букет квітів для хазяйки дому.

Подарунок цінний не вартістю, а як знак уваги, дружби, захопленості, любові. Як такий він є елементом увічливості.  Але при цьому треба пам’ятати одне правило: бажання зробити приємне завжди цінніше за бажання вразити будь-кого своєю щедрістю. Існує й інше правило: не треба дарувати те, що вам не подобається в надії, що це сподобається тому, кому ви це даруєте.

У давніх довідниках, посібниках, підручниках гарного тону особливо старанно розробляти розділ, присвячений весіллям. Перша річниця вважалася «паперовим» весіллям; друга – «фарфоровим»; п’ятнадцята – «бронзовим»; двадцята – «кришталевим»; двадцять п’ята – «срібним»; п’ятдесята – «золотим». Що дарувати в таких випадках? Етикет передбачає кілька обов’язкових правил:

• не треба дарувати дорогих речей. Подарунки, що вам явно не по кишені, поставлять в незручне становище того, кому ви їх даруєте;
• не варто відбуватися й якоюсь дрібницею: ви можете зажити слави скнари;