Таблиця 1.2.
Концентрації деяких ЗР після масового вибуху у різних місцях кар’єра
|
Місце відбирання проби |
Об’ємна частина газу, % |
Тривалість пониження концентрації СО до ГДК, год |
||
|
СО |
СО2 |
NО2 |
||
|
На уступі |
0,06 |
0,65 |
сліди |
2-7 |
|
В траншеї за бортом |
0,15 |
0,85 |
сліди |
3-14 |
|
Кар’єр |
0,065 |
0,40 |
сліди |
2-6 |
Розповсюдження газоподібних продуктів і їх розсіювання до ГДК відбувається на досить великі відстані.
Зріст концентрацій речовин вище граничнодопустимого рівня викликає в рослинах і організмах внутрішні і зовнішні відхилення, які відображаються на їх структурі та характері функціонування. При цьому дія першочергово може бути помічена на молекулярному рівні в окремих рослинах чи організмах і тільки з часом відобразиться на екологічній системі в цілому.
На сприйнятливість чи стійкість рослин і організмів до забруднення впливає велика кількість факторів, але визначальним є концентрація забруднюючих речовин.
У 1963 р. Всесвітня організація охорони здоров'я при ООН рекомендувала при визначенні чистоти повітря використовувати чотири рівні гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин, що викидаються в повітря:
І - неможливо знайти прямий чи непрямий вплив на людину, тварину чи рослинність;
П - можливе подразнення органів чуття, шкідливий вплив на рослинність, зменшення прозорості повітря й ін.