Марксистська концепція творчості виходить з її діяльної сутності. К. Маркс розглядає людину в системі предметно-істо ричної діяльності. Творчість для нього — це діяльність людини, яка в ході історичного розвитку створює сама себе. Творчість — це не природна здатність окремих індивідів, не проста їхня активність, не особливий психічний стан, а форма існування й діяльності людини, що створює якісно нові суспільні цінності. Творчість розглядається як феномен, детермінований як внутрішніми потребами людини, так і зовнішнім середовищем насамперед соціальним.

Структура творчої діяльності складається з об’єкта, суб’єк та, методів творчості. Як об’єкт (предмет) творчої діяльності може виступати наука, техніка, природа, мистецтво, людина, суспільство, економіка тощо. Суб’єктом творчості може бути індивід, колектив, етнічна, професійна, соціальна групи, людство, інтегральний інтелект тощо. Серед творців можна виділити, за класифікацією М. Бунге, такі типи: а) критики-руйнівники, тобто дослідники, що знаходять недоліки у чужих розробках, але самі нічого нового створити не можуть; б) практики (appliers), тобто дослідники, що використовують існуючі теорії й методи для розв’язання будь-яких проблем; в) розробники, тобто критики-творці, що можуть вдосконалювати відомі знаряддя, поширювати галузь їх використання; г) творці нових ідей, гіпотез, теорій, напрямів, підходів і методів їх конструювання.

Методи, способи творчої діяльності поділяються на п’ять груп: перша ґрунтується на розсудково-раціональному мисленні (практико-емпірична і науково-теоретична творчість); друга — на інтуїції (позасвідома, нефеноменологічна творчість); третя — на син тезі першої і другої груп; четверта — на культурних традиціях (духовно-космологічна творчість); п’ята — на вірі у певні догми, стереотипи («догматична» творчість).