Зовнішній чинник, який є компетенцією держави, використовується для забезпечення глибинних процесів перебудови внутрішньої економічної системи.

Проте на певному етапі розвитку надмірне одержавлення економіки та надцентралізація управління призводять до серйозних соціально-економічних наслідків. Це насамперед падіння ефективності виробництва, монополізація економіки, гальмування науково-технічного прогресу, корупція тощо. Тому за останні роки в  Україні,  набрав сили процес роздержавлення власності у найрізноманітніших формах.

Прискорення світового науково-технічного прогресу різко підвищило вимоги до ефективності економіки України. 

Як форма існування і розвитку продуктивних сил виробничі відносини не можуть не відображати їх становища.

Внаслідок високої частки сільського господарства у ВНП, темпів і рівня розвитку аграрних відносин соціально-економічні перетворення в аграрному секторі економіки  України, займає чільне місце.

Тривале панування в сільському господарстві архаїчних виробничих відносин зумовило низький рівень його розвитку і стало головною перешкодою на шляху зростання продуктивних сил галузі, поліпшення умов життя селян, швидкого та стійкого прогресу економіки в цілому.

Одним  з напрямків перетворень в аграрному секторі має стати зміна співвідношення між виробництвом  технічних культур та виробництвом продовольчих товарів.

Рівень життя переважної більшості населення в Україні,  відбиває систему за-лежних відносин, які складаються між людьми щодо забезпеченості їх матеріальними, духовними і соціальними благами. Ця категорія виражає досягнутий рівень споживання і ступінь задоволення потреб людей у цих благах. Особливість полягає в кількісній визначеності рівня життя, її залежності від рівня розвитку місцевих продуктивних сил.