;

- спроби активного спілкування і діалогу з міжнародними фінансовими інститутами - як гарантами входження України у світовий ринок і відновлення економіки - поки що викликають неадекватну реакцію широких кругів української громадськості, оскільки дотепер ще не чітко визначені орієнтири нашої країни ні в розвитку її “внутрішньої” економіки, ні в пошуках її майбутнього місця  у світовому  господарстві.

Зовнішньоекономічна політика - це не тільки торгівля, не тільки інвестиційне і науково-технічне співробітництво, не тільки створення договірного простору і забезпечення національної економічної безпеки. Це - весь комплекс проблем, рішення яких націлене на органічне інтегрування національного господарства в систему світового господарства з метою максимізації своєї частки світового доходу. [26]

Орієнтація на глобальні зміни і тенденції, їхнє прогнозування в довгостроковому режимі, а також адекватна політика нашої держави можуть привести до позитивних змін у її положенні у світовому ринку.

Україна переходить до динамічної стратегії реформування економіки, усе більше активізуючи свою діяльність на світовій арені. Сьогоднішні реалії взаємин України зі світовою господарською сферою  характеризуються непідготовленістю її економіки до високоефективних форм зовнішньоекономічного співробітництва.

У сучасної світовій сфері зовнішньоекономічні  зв'язки національних економік охоплюють більш широкий,  чим раніш спектр взаємодій: торговельний обмін переріс у науково-технологічне  й інвестиційне співробітництво. Склалася нова модель таких зв'язків - виробничо-інвестиційна.

Виробництво ґрунтується на базі технологічного співробітництва, що вийшло за межі національних границь; на нові поділи праці на найсучасніших формах проводиться обмін товарами; суб'єкти ринку виступають у транснаціональній формі.  Україн