Розвиток науки - це реальний для України шлях у світове співтовариство через підвищення рівня конкурентноздатності її економіки. Саме наука є основою силою, що робить джерела конкурентних переваг які мають вирішальне значення в конкурентній боротьбі. Сучасний курс на підвищення експорту будь-який ціною у перспективі приведе в тупик. Для України цей механізм умовно повинний складатися з трьох взаємозалежних рівнів, на кожнім з яких реалізується конкурентні переваги різних рівнів:
- I рівень: стабілізація і нарощування виробництва у визначених напрямках, відповідно до стратегічної мети, традиційними товарними зв'язками, зі зсувом акценту на готову продукцію. Необхідно зберегти експортний потенціал металургійного комплексу і деяких хімічних виробництв, поступово перетворити їх на нові технологічні процеси;
- II рівень: реалізація визначених тимчасових переваг, що забезпечуються відносно невисокий вартості робочої сили, наявністю розвитих виробничих фондів і технологічних знань, а також матеріальних ресурсів. Її ключовий елемент ставка на залучення іноземного капіталу і підключення до глобальних технологічних зв'язків;
- III рівень: реалізація конкурентних переваг, втілених у високих технологіях як існуючих, так і майбутніх. Україна має такі розробки, і за певних умов вони можуть виконувати роль експортного тарана.
Згадані три рівні (моделі, стратегії) інтеграції у світовий економічний простір не можуть розглядатися ізольовано. Одне з основних завдань перших двох рівнів, що самі по собі є важливими інструментами інтеграції, складається в ресурсному підтримуванні процесу цього входження через конкурентні переваги третього рівня.
Основними причинами, що не дозволяють відповідні умови для підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції є практична відсутність конкуренції на внутрішньому ринку, його незначний обсяг і патологічна невимогливість споживачів. Виробництва (фірми й інші) не можуть робити конкурентноздатну продукцію для зовнішніх ринків, якщо вона низької якості на внутрішньому.