Економіка Російської Федерації
2

1. Економіка Російської Федерації

 

 

Проведення радикальних реформ у Росії після розпаду СРСР ґрунтувалося на неоліберальній моделі і так званій шоковій терапії. Вони характеризувались прискореною приватизацією державної власності, відмовою від державного регулювання цін і валютного курсу рубля, планового управління економікою і планового розподілу продукції підприємств, бюджетних дотацій галузям народного господарства і населенню, адміністративної прив'язки виробника продукції до споживача та ін.

Лібералізація цін у січні 1992 року призвела до їх нестримного зростання: 1992 р. — у 26 разів, або на 31 % у місяць, 1993 р. — у 9,4 раза, або на 10 % у місяць, 1995 р. — у 2,3 раза, або на 7,3 %. Внаслідок цього відбулося різке зниження купівельної спроможності населення. Поєднання гіперінфляції з відкритістю внутрішнього ринку призвело до зростання імпорту і насичення споживацького ринку товарами, сприяло вилученню у населення грошової маси і стабілізації споживацького ринку. Малоконкурентна вітчизняна продукція стала швидко витіснятись із внутрішнього ринку, відбулося значне скорочення її збуту та виробництва в країні. Уже в 1992 р. промислове виробництво скоротилось на 18 %, ВВП знизився на 19, а у 1993 р. — на 16 і 12 % відповідно.

У 1993—1994 pp. прискореними темпами в країні відбувалась приватизація державної власності. Проголошеною її метою були підвищення ефективності роботи підприємств, ліквідація державних дотацій підприємствам, створення умов ринкової економіки, конкуренції виробників продукції і послуг, формування середнього класу в суспільстві як соціальної основи нового устрою.

У стислі строки здійснено акціонування державної власності у сфері матеріального виробництва, де пакети акцій було розподілено між трудовими колективами і державою. З метою підтримки приватизації директорам підприємств дозволено утримувати 5 % акцій. Всі громадяни отримали по одному ваучеру, вартість яких становила 150-мільйонну частку вартості всього державного майна Російської Федерації. Власники ваучерів могли вкласти їх як свої паї у підприємство, спеціально створені фонди або продати.