Вступ

У 1991 р. припинив своє існування СРСР. Разом взяті події зруйнували залізну завісу та розширили коло демократичних країн на планеті.

Перші уявлення про тривалість і етапи перехідного періоду ґрунтувались на досвіді подібних переходів. Для відносно промислово розвинених соціалістичних країн Східної Європи і СРСР передбачали швидкий перехід до ринкової економіки та стабільної демократії. Але на основі реального досвіду економічних і політичних реформ у колишніх соціалістичних країнах вчені називають чотири етапи трансформації постсоціалістичного суспільства:

- крах тоталітарної системи;

- перехід до демократичної системи;

- зміцнення демократичної системи;

- вдосконалення демократичних інститутів.

Уже в 60-х роках економічна система, що склалася в країнах державного соціалізму, почала давати збої, знизилася її ефективність і тому вона потребувала корінного реформування. Стало очевидно, що її господарські механізми не здатні створювати ефективну соціально орієнтовану економіку, активно використовувати досягнення науково-технічного прогресу і взаємодіяти зі світовим господарством.

У економічній літературі країн державного соціалізму років виділялись два види господарських реформ — управлінські (або демократичні) і технократичні.