Види аналізу неплатоспроможності. Особливості підготовки фахівців з антикризового управління
5

За засобом обробки інформації методичні розробки з питань діагностики кризового стану та загрози банкрутства поділяються на ручні (неавтоматизовані) та автоматизовані.

Останні передбачають виконання усіх необхідних розрахунків та отримання діагностичного висновку на базі застосування ЕОМ шляхом використання спеціально розроблених програмних продуктів.

Застосування автоматизованих діагностичних систем значно спрощує та прискорює процедуру діагностики, дає можливість використовувати сучасний математичний апарат для обробки інформації, накопичувати інформацію в базах знань та використовувати її для подальших досліджень.

Наявність суб’єктів різних форм власності та різних організаційно  форм господарювання припускає не лише суспільно-економічні відносини між господарюючими суб’єктами, але й конкурентні відносини у боротьбі за споживача. Суб’єкт, який не витримує конкуренції, зазвичай стає банкрутом.

Необхідно розрізняти поняття «неплатоспроможність» і «банкрутство».

Неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі , а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів не інакше як через відновлення платоспроможності.

Основна мета проведення аналізу фінансових передумов неплатоспроможності - обґрунтування рішення про визначення структури балансу незадовільною, а підприємства -  неплатоспроможним згідно чинного законодавства ( рішення про неплатоспроможність підприємства приймається за умови визнання структуру балансу незадовільною).

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу.
Баланс - це групування інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату. Тому, вивчаючи баланс, керівники підприємства набувають уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, пересвідчуються у правильності вибраного стратегічного курсу, ефективності використання ресурсів тощо.