- проінноваційна діяльність з боку економічних агентів;

- проінноваційна мотивація у технічних та економічних працівників на підприємствах, а також у тих, хто здатен об'єктивно визначити, чи відповідають інновації меті та ризикам, пов'язаним з інвестуванням з боку банків (у розвинутих країнах це здійснюють працівники потужного банку або спеціальна агенція на замовлення банку);

- кредитні переваги для проінноваційної діяльності;

- макроекономічна політика, яка б дала змогу раціонально розміщувати обмежені кредитні ресурси, призначені на реструктуризацію;

- достатня обізнаність щодо підтримки ефекту "поштовху" з боку економічних агентів".

Інший підхід до інноваційного процесу в Польщі представлений В. Орловським (W. Orlowski). Він відзначає: "Відносно погана ситуація стосовно створення та сприйняття знань у перехідних економіках (зокрема в Польщі) є здебільшого результатом відсутності інноваційної поведінки фірм, а не розроблення поганих стратегій".

Мушу зауважити, що не поділяю цього погляду і навіть заперечую його: саме змістовні та вичерпні проінноваційні стратегії повинні бути важливим чинником стимулювання інноваційної поведінки фірм, що підтверджується ефектом "поштовху" та "ривку" (Б. Кацпшинський).

Широкомасштабна розробка та впровадження ефективних проінноваційних стратегій у Центральній Європі є викликом першої декади ХХІ ст. Модель, запропонована Г. Шейнстоком (G. Schienstock), передбачає здійснення в ЦЄ добре скерованої трансформації і перехід від слабкої традиційної стратегії прямих технологій до сильної стратегії створення передумов для розвитку інноваційної сфери.

Стратегія створення передумов для інновацій сприятиме розвитку моделі інноваційної поведінки конкурентоздатних підприємств у розвинутих країнах. В широкому розумінні ця стратегія стане першим кроком на шляху формування інноваційної цивілізації.