Заощадження певним чином впливають і на споживання. Якщо є заощадження, населення має можливість у поточному періоді споживати більше, ніж отримано доходу. Таку ситуацію називають “ефектом заощадження”. За умов стабільної економіки цей ефект незначний. Але за умов нестабільності – посилення інфляції, відсутності захищеності внесків від інфляції – населення починає збільшувати поточне споживання за рахунок минулих заощаджень, що значно посилює “ефект заощадження”.

Сучасна макроекономіка надає великого значення змінам у граничній схильності до споживання, а відтак – у граничній схильності до заощадження.

Домогосподарства заощаджують у різних формах, у тому або іншому виді активів.

Співвідношення між споживанням і заощадженням, як правило, стабільне, якщо держава не вживає спеціальних заходів для його зміни. Така стабільність пояснюється, зокрема, тим, що на рішення домогосподарств споживати або заощаджувати істотно впливає звичка. Загалом є багато чинників, що визначають дане рішення, і діють вони нерідко в протилежних напрямах, а отже, нейтралізують один одного.