В якості інвестиційних банків виступають практично всі фінансові структури. Високу активність на світовому фондовому ринку проявляють комерційні банки Швейцарії. Спостерігається прагнення західних і американських брокерських компаній закріпитися на фондовому ринку Японії. Особливо це посилилось після краху в кінці 1997 року ряду великих японських інвестиційних компаній. Безпосередня діяльність ТНБ по здійсненню операцій з цінними паперами доповнюється операціями по управлінню різноманітними фондами.

І якщо монополістичні тенденції до недавнього часу були характерні для внутрішнього ринку, то сьогодні вони почали проявлятися і на світовому ринку. Пануюче положення олігополій робить неможливим саморегулювання ринкових зв’язків. Ринок починає працювати в інтересах потужних фінансових груп. Механізми регулювання ринку, які існували до цього, фактично перетворились в інструменти маніпулювання з боку гігантських об’єднань. Причому подібні суб’єкти ринку діють на шкоду своїм стратегічним інтересам.

Більш дрібні банки не в змозі конкурувати з гуртовими торговцями і вимушені опановувати невеликі ринкові ніші, займатися роздрібною торгівлею цінними паперами. Сфера їх діяльності – регіональні ринки.

2.4 Торгівля цінними паперами

З моменту первинної реалізації всі угоди з цінними паперами виступають як їх вторинне розміщення через фондові біржі чи інвестиційні компанії. Вторинний ринок цінних паперів з’являється зразу ж після початку первинного розміщення цінних паперів. Після того як цінний папір надійшов в обіг, одні інвестори бажають продати, а інші – купити його. Це механізм купівлі-продажу вже розміщених цінних паперів особами, які не є первинними кредиторами. Виручені гроші йдуть інвестору, який продав акцію. Вторинний ринок цінних паперів не сприяє нагромадженню фінансових ресурсів для емітента, однак тут формується довіра вкладників до первинного продажу цінних паперів, тобто без існування вторинного ринку інвестори не купували б цінні папери. Це найбільш гнучкий ринок капіталів.