[6,c.118].

Вітчизняне суднобудування орієнтовано головним чином на виконання експортних замовлень. Технологічна, наукова і випробувальна база суднобудування морально та фізично застаріла, знос основних фондів підприємств становить від 30% до 60% і більше. Потенційні можливості вітчизняних портів істотно обмежуються незадовільним технічним станом майже третини причального фронту, 70% площі відкритих складських майданчиків потребують ремонту або реконструкції, технологічне устаткування у портах здебільшого морально застаріле, фізично зношене. Оновлення і модернізації потребують технічні засоби забезпечення безпеки мореплавства.

В умовах відсутності достатніх інвестицій та державної підтримки портове господарство України відстає від розвитку відповідних систем основних конкурентів. Загострюється проблема збереження та нарощування українського кадрового потенціалу, підвищення його конкурентоспроможності на міжнародному ринку.

Відсутність виваженої державної морської політики, недостатній державний вплив та контроль за морською діяльністю виробничих підрозділів призвели до дезорганізації виробництва, розриву технологічних і господарських зв'язків з колишньою клієнтурою, суміжниками, до неефективного використання майна та втрати перспектив розвитку [7,c.69].

Зазначені обставини висувають перед вітчизняними науковими установами, зокрема перед Інститутом проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, який має значний досвід у сфері досліджень проблем розвитку морського торговельного судноплавства, відповідальні завдання із обґрунтування і аналітичного супроводу оптимізації системи забезпечення національної безпеки і врахування національних інтересів у морській сфері, створення умов для сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.