Номенклатура, використана Австро-Угорщиною в тарифі 1892 року, базувалася на класифікаційній схемі, що пізніше була застосована в статистичній Брюссельській Номенклатурі 1913 року й у проекті Митної Номенклатури Ліги Націй 1931 року.

У період з 1851 по 1908 роки було проведено декілька міжнародних економічних конгресів, що мали за мету підготувати єдину статистичну номенклатуру. На найпершому з них (Брюссель, 1853 р.) було висловлено за однакову міжнародну тарифну номенклатуру, як основу міжнародної статистичної номенклатури. При цьому було констатовано, що використовувані статистичні номенклатури більшості держав розроблялися в тісному ув'язуванні і на основі їх тарифних номенклатур, і зміни в одній з них тягли аналогічні зміни в другій.

Інші міжнародні конгреси по даній проблематиці проводилися в Гаазі (1869 р.), Санкт-Петербурзі (1872 р.) і Будапешті (1876 р.). Для координації робіт цих форумів у 1885 р. був заснований Міжнародний інститут статистики.

Перша практична статистична номенклатура товарів була прийнята на Другій міжнародній конференції по комерційній статистиці, що проходила в Брюсселі в 1913 році, та заснована відповідною міжнародною конвенцією. Цю конвенцію підписали двадцять дев'ять держав 31 грудня 1913 року. Сама номенклатура складалася зі 186 товарних позицій, згрупованих у п'ять груп:

- тварини;

- харчові продукти і напої;

- сировина і напівфабрикати;

- готові вироби;

- золото і срібло.

Вона стала базою першого порівняльного аналізу комерційної статистики, проведеного Бюро торгівельної статистики в 1922 р. Крім того, ця номенклатура прямо чи побічно використовувалася в тарифних цілях багатьма країн.